Медвежье лицо современной психологии

Сегодня день посвященный психологии. Моя новая знакомая Мая открыла мне глаза на диалектическое противостояние медведей и последователей Фрейда. Вот послушайте что она говорит:

"У суспільстві плюшевих медведків немає психологів. Їх просто не може бути там за визначенням, адже вони були б деструктивним агентом, що руйнував би саму реальність існування ведмедиків відповідно. Розглянемо детальніше. Дивіться, коли маленькій дитині страшно (вона боїться темноти, різних чудовиськ, старших братів і сестер) що вона робить? Обіймає свою іграшку, міцно до неї притулившись. Статистика свідчить, що у більшості випадків це відповідно наші плюшеві, що їх ми вже неодноразово згадували. Тобто, це насправді не просто забавка, а символ боротьби зі страхом, такий собі дитячий тотем. Коли в дитини почуття страху надто зростає, її турботливі предки відводять до дитячого психолога (найчастіший типаж: огрядна тітонька з старомодною зачіскої із перепаленого хімією волосся). Психолог своїми чарівними методами знімає це почуття, всиляючи натомість дурний конструкт типу: ти вже доросла дівчинка/хлопчик, не пасує тобі боятись..НЕ ПАСУЄ БОЯТИСЬ!!? Оп, і наш ведмедик залишається без діла. Він стає не охоронцем від сил темноти, а простою іграшкою. Все. Фініта ля дитинство. Звідси напрошується простий висновок, що плюшеві медведі не те що не люблять психологів, вони мабть всі підстави з ними боротись. Невтіша перспектива для останніх" (Мая Шафран-Велюрова).

Нельзя не согласиться.